Клугер Даниэль

Минають роки – дорога торна,
А я так само мелю зерно.
Хвилини ллються і крутять жорна.
Мені – байдуже, і вже давно.

А птахи з мене немов сміються,
Я їх не чую, не має сил.
Все крутять жорна, хвилини ллються.
Я вже не знаю, про що просив.

Не каже слóва людина жодна –
Я став ізгоєм давним-давно.
Хвилини ллються і крутять жорна.
У склянці – роки, а не вино.

І як дожити? Тополі гнуться…
Нема дружини, нема дітей.
Все крутять жорна, хвилини ллються.
Кому дам скарги души своєй?

І що ж порадиш, ти, річка горна?
А я вже їду з того двора.
Хвилини ллються і крутять жорна…
Ось зупинились. Мені пора.