Ниже приведён полный... текст!Ноу комментс! «Єврейські вісти», №2 (310), 2005, передовая статья .
Прадавність українсько-єврейських відносин
Наукові позиції видатного російського сходознавця єврейської національності А. Гаркаві та сучасного ізраїльського вченого Е. Анаті незаперечно доводять прадавню присутність праукраїнців в Ізраїлі. Те, що засвідчує ізраїльський вчений, має подвійну цінність. До приходу праукраїнців на Аравійський півострів тут блукали лише поодинокі семітські племена. Колонізація краю вихідцями з Придніпров'я благотворно позначилася на економіці й культурі єврейських племен. Те саме праукраїнці-гиксоси зробили і в Єгипті. Однак змушені були залишити його. Ось як описує це доктор Юрій Лісовий (Канада): «З “Історії” Йозефуса знаємо, що гиксоси були в Єгипті. Відомо, що їх вигнали з Єгипту за царя Кияна. Киян з гиксосами зупинився в Палестині і заснував там для себе нову столицю. Спершу її називали Салим. Через те, що в тому часі салимів у Палестині було більше, гиксоський Салим стали називати Руський Салим. Уже пізніше цю назву модифікували на Ель-Рус-Салим. Салим — це за всією правдоподібністю, юдаїзована назва індоєвропейського слова село чи оселя». А остаточна назва — Єрусалим. Коли ж розпочалася ця експансія наших земляків на Південь і Південний Схід? Вона відбувалася багатьма хвилями і першопочаток її губиться десь у глибині століть і навіть тисячоліть. За І. Кузьмичем-Березовським, автором двотомної праці «Оріяна», придніпровці-орії заснували знамените місто в Палестині Єрихон (Орікон) 9 тисяч років тому, а за Ю. Шиловим — 10 тисяч років тому! Що ж стосується гиксосів, то Іван Кузьмич-Березовський так описує їхній прихід: «Це хатське плем'я прийшло з України з возами, жінками і дітьми. Прийшли, мабуть, через Дарданелли в половині 18-го століття до Христа... Около 1750 р. до Христа гиксоси здобули від єгиптян Сірію й Палестину, а в 1720 р. до Христа вдарили, як буря, на Єгипет». І хоч вони не затрималися в Палестині, однак І.Кузьмич-Березовський повідомляє, що гиксоси все ж встигли заснувати у 1800 р. до н.е. Єрусалим. Археологічні розкопки 1961 р. підтверджують це. Іудеї прийшли в Єгипет у 2000 р. до Христа і одразу повели боротьбу за завоювання економіки і влади в країні. Гиксоси з'явилися у 1720 р. до н.е., тобто на 280 років пізніше, коли позиції іудеїв в єгипетському суспільстві були вже дуже міцними. У їхніх руках була економіка Єгипту і значною мірою релігійна й політична влада. Поява гиксосів ускладнила їхній шлях до остаточної перемоги. Тепер треба було боротися не тільки з місцевими тубільцями, але й з молодим грізним суперником. Однак, як уже відзначив Сергій Плачинда, лібералізм українців, їхня несхильність до репресивних методів правління полегшили справу їх усунення. Після десятирічної громадянської війни гиксоси змушені були піти. Може, вони й справді пішли добровільно, не бажаючи кровопролиття. Тоді це буде один із найяскравіших виявів української шляхетності, великодушності та гуманізму. Це сталося в 1560 році до Різдва. Гиксоси знову опанували Ханаан і перетворили його, як сказано в Біблії, в край, де текли меди й молоко. Слід сказати, що вихід гиксосів з Єгипту не привів іудеїв до завоювання влади в країні. Навпаки, він послабив їхні позиції. Минуло ще довгих 500 років, доки іудеї змогли здійснити революцію Ехнатона. Та руйнація старого укладу була надто крута й насильницька, і переворот зазнав краху. Заколотників вигнали з Єгипту. Мойсей згадав, що у його народу є земля предків, і повів своє плем'я до Ізраїлю. Почалося завоювання Землі обітованої. Однак, якби наші праукраїнці були об'єднані в централізовану державу, вони зуміли б відстояти Ханаан. Але ворогуючи між собою за споконвічною фатальною традицією українців, ханаанські князівства були перебиті поодинці. С. М. Дубнов визнає: «Пануючі в Ханаані внутрішні чвари полегшили їм (пришельцям) це завдання». Самарія (названа в честь козацької річки Самари — притоки Дніпра) боронила свою незалежність 320 років (1190–879 рр. до християнської ери). А на півночі окремі українські міста зберегли свою самостійність до початку нашої ери, коли римляни, знищивши Ізраїльську державу, виселили самарів до Криму та Приазов'я. Однак здебільшого іудеї та праукраїнці (амореї, самари та ін.) жили поруч. Більше того, як це нерідко бувало з завойовниками, місцеве населення почало асимілювати прибулих кочівників. Ті взялись переймати їх мову, культуру, імена. Те, що праукраїнська ментальність і мова стали переважати в семітському суспільстві, а ханаанські імена стали улюбленими для ізраїльтян, визнають і самі єврейські автори. Так Авраам Гаркаві (1839–1919) написав спеціальну працю: «Про мову євреїв, які жили в стародавні часи на Русі, та про слов'янські слова, що зустрічаються в єврейських письменників». Одним словом, йшлося до того, що пришельці-юдеї мали бути українізованими і розчинитись в ханойському етносі. Однак, відчувши смертельну небезпеку, єврейські вожді й духовенство вжили найкрутіших заходів проти винародовлення своїх одноплемінників. А згодом юдейський етнос в Ханаані відродився, посилив свою асиміляторську політику, і справа зрештою скінчилася масовим з'юденщенням наших земляків. Так, що в жилах сучасних євреїв тече значно більша доля української крові, ніж це вони можуть собі уявити! Генетичному фонду двох духовно потужних націй — знову повторилося — значною мірою завдячують загальновідомі єврейські здібності. І обличчям багато євреїв схожі на українців, і справді це їх часто рятувало під час окупації. Наддніпрянці принесли на ізраїльську землю багато плодотворного. Вони заснували тут сучасне містобудування, прогресивне сільське господарство й промисловість, свою прадавню високу культуру, вплинули на мову, мелос. Стародавня гебрейська мова іврит звучить настільки ніжно і мелодійно, що її не відрізниш за звучанням від української, чого не скажеш про другу пізнішу єврейську мову — ідиш, хоч і вона увібрала в себе тисячі елементів української мови. Як бачимо, євреї й українці завжди були «приречені» на тісне контактування. В їхній історії багато схожого. Обидва народи дві тисячі років боролися за своє удержавлення і врешті-решт перемогли.
Олексій ГУБКО |